Sulfolobus spindle-shaped virus 1
9

5. Віруси-супутники

Наприкінці 90-х років було відкрито два віруси, що не здатні до продукції віріонів за відсутності коінфекції SSV1, проте цілком нормально існують в клітинах Sulfolobus в якості дрібних криптичних плазмід. Це рSSVх та рSSVі. Вони являють собою продукти рекомбінації між геномом якогось фузелловірусу та неконьюгативних плазмід – відповідно, pNR1 та pXZ1; їх генетичні карти являють собою карти відповідних плазмід з інсерціями фрагментів фузелловірусного геному. рSSVі також здатний до інтеграції у геном клітини-господаря (точніше, в ген однієї з аргінінових тРНК).

Перший був відкритий у 1999 році, другий – у 2007.

 

сателлиты_карты.bmp

Рис. 5 Генетичні карти pSSVx (A) та pSSVi (B). Orf288, orf154, orf336-int є аналогами вірусних білків.

Припускають, що обидва віруси паразитують на SSV1, упаковуючись в його новоутворені капсиди завдяки наявності рас-сайту в своєму геномі; останній являє собою консенсусну тринадцятинуклеотидну послідовність. Це є адаптацією до інфекції нових господарів, альтернативною по відношенню до класичної кон’югації (і менш коштовною з точки зору інформаційної ємності геному). Відомо, що pSSVx значно підвищує свою копійність за конфекції SSV1.

Це усі відомі на сьогоднішній день приклади систем «сателіт-помічник» в архейних вірусів [17].