Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України
11

РОЗДІЛ 2

ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗА П. 1 СТ. 40 КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Вивільнення працівників провадиться відповідно до статті 492 КЗпП таким способом: про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніш як за два місяці [1]. Тобто, таке попередження може бути зроблене й раніш як за два місяці. Зі встановленого двомісячного терміну не виключається час перебування працівника у відпустці, період тимчасової непрацездатності, час, протягом якого працівник був відсутній на роботі з поважних причин.

Попередити працівника про вивільнення може не тільки керівник підприємства, а й керівник структурного підрозділу, працівник кадрового апарату, якщо їм таке повноваження надано керівником. Законом не встановлено форми та порядку такого попередження. Тобто, його можна зробити як усно, так і письмово. Але щоб уникнути спору про те, чи вчасно працівника було попереджено про його вивільнення, і щоб у працівника не виникало сумніву, що попередження виходить саме від посадової особи, яка має право приймати та звільняти працівників, доцільно вручати працівникові під розписку письмове попередження за підписом керівника підприємства чи начальника відділу кадрів. Не рекомендується надсилати таке попередження поштою, навіть рекомендованим листом, оскільки тоді працівник може посилатися на те, що він особисто його не одержував, що, можливо, його одержав хтось із членів сім’ї, а йому не передав. Усне попередження доцільно підтвердити відповідною розпискою працівника [19, с. 76].

Закон не встановлює будь-якої суворої санкції за порушення встановленого строку попередження про наступне вивільнення. Якщо працівника було звільнено з порушенням цього строку, це не є підставою для поновлення його на роботі (якщо немає інших підстав для поновлення). Суд може лише змінити дату звільнення, врахувавши двомісячний термін попередження.