3) брати участь у формуванні (висувати кандидатуру, провадити передвиборну агітацію тощо) корпусу депутатів представницьких органів державної влади, тобто бути суб'єктами фундаторської діяльності держави;
4) бути з ряду питань суб'єктами правотворчої діяльності держави (наприклад, укладення колективного договору);
5) вносити пропозиції до органів державної влади (наприклад, ініціативні законопроекти через народних депутатів до Верховної Ради);
6) бути з ряду питань суб'єктами правозастосовної (складання протоколу про адміністративні правопорушення) і контрольно-наглядової (робота громадянських інспекторів охорони природи) діяльності держави;
7) проводити масові заходи (демонстрації, мітинги тощо);
8) захищати права членів організації в державних органах та ін.
Громадські об'єднання не можуть:
1) втручатися в діяльність одне одного;
2) втручатися у діяльність державних організацій і посадових осіб. Так, організаційні структури політичних партій не можуть створюватися і діяти в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях (ст. 37 Конституції України);
3) мати воєнізовані формування (ст. 37 Конституції України);
4) підмінювати діяльність комерційних (господарських) організацій, ставити перед собою мету одержання прибутку або створюватися з цією метою і забороняються: громадські організації і партії, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення (ст. 37 Конституції України).
Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Громадські організації діють у рамках правового режиму, встановленому державою.
Якщо держава — це суверенна політична організація всього народу, то партії, інші громадські організації — лише учасники здійснення політичної влади. Вони виражають волю своїх членів, груп людей, певних верств суспільства, діють у рамках закону і не мають державно-владних повноважень.
8) Держава єдина організація політичної влади??
Д-ва – політ.-терит. організація влади в соц..-неоднор. сусп.., яка виражає волю більшості або меншості н-ня країни, яка здатна за допомогою права та ін.. засобів впливу робити свої розпорядження обов’язковими для всіх і кожного.
Ознаки:
1. суверенітет - юрид. властив. держави, яка виражається у верховенстві і повноті влади всередині країни та незалежності і рівноправності
Ознаки суверенітету:
1. верховенство – держ. влада найвища
2. самостійність – держ. сам ост. приймає ріш. в межах території
3. повнота – влада поширюється на всю територію і на все населення
4. неподільність – держ. влада єдина (поділ на законод, виконавчу, судову обумовлений демократичними вимогами суспільсва і доцільністю)
5. незалежність – у зовн. відносинах рішення приймає самостійно
6. рівноправність – з іншими державами
М.б. зовнішній (право призначати послів і консулів за кордоном, право оголошувати і війну і укладати мир) і внутрішній ( право мати свою держ. символіку, наявність власної грош. одиниці, наявність власних збройних сил).
2. Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Це частина суші, обмежена держ. кордоном; повітр. простір на відстані 35 км від поверхні землі; терит. посольств та ін.. дипломат. представництв; внутр.. водоймища; військові кораблі де вони б не знаходь.; цивільні кораблі в портах прописки.
3. Публічна влада:
- апарат управління - відокремлена від суспільства ланка, що складається з особливої групи людей, які виконують владні та управлінські функції.
Вони не виробляють матеріальні чи духовні блага, лише управляють суспільними справами. (вибори, призначення)
- апарат примусу - спеціалізовані загони озброєних людей, наділених повноваженнями у разі необхідності від імені держави застосовувати силу для забезпечення виконання велінь та розпоряджень держави, що містяться у приписах правових норм. (армія, міліція, служба безпеки).
4. населення
5.отримання податків
6.наявність норм права, держ. символи, мова (додаткові)
9)Державна влада: поняття і елементи.
Влада — завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта.
Державна влада — публічно-політичні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату.
Ознаки (риси) державної влади:
1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства);
2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;
3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;
4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;
5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни
6) легітимна влада — юридичне обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою.
10) Державний апарат і його ознаки.
Державний апарат – це система (сукупність) державних органів, їх ланок і підрозділів, що здійснюють державну владу і управління суспільством з метою виконання завдань і функцій держави і спирається і своїй діяльності у разі необхідності на державний примус.
Державний апарат включає:
- апарат управління – система органів держави, що складається з державних службовців, котрі спеціально займаються управлінською діяльністю: вищі органи (уряд), центральні органи (міністерства, державні комітети), місцеві органи (місцева держана адміністрація на рівні районів, областей та двох міст України з особливим статусом – Києва і Севастополя);
- апарат примусу – структурні підрозділи правоохоронних органів (міліція чи поліція), розвідка і контррозвідка, митниця (певною мірою) і установи пенітенціарної системи (в’язниці, виправні колонії та ін.).
Для більш змістовного і предметного розуміння державного апарату звернемося до його характерних ознак, а саме: