Самозайнятість сільського населення як спосіб подолання безробіття
Ситуація на ринку праці в сільській місцевості залишається надзвичайно складною. Зменшення обсягів виробництва сільгосппродукції, погіршення соціальної інфраструктури негативно впливає на зайнятість сільського населення. Одним зі шляхів зменшення безробіття на селі може бути розширення самозайнятості населення.
Розгляд і узагальнення наслідків наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з питань самозайнятості населення показує, що нині відсутні єдині наукові та методичні обґрунтування змісту зайнятості, визначення суті її соціально-економічних форм. Так, А. Косаєв під самозайнятістю населення розуміє таку, що виступає «основною забезпечення доходів та існування людей, основним джерелом відтворення робочої сили». Автор поділяє думку О. Рузавіної, яка розглядає зайнятість як «рух активної частини населення відповідно уречевлених умов виробництва в процесі нагромадження в специфічних для даного суспільства соціально- економічних формах». Ряд важливих питань по основних напрямках удосконалення зайнятості, підвищення якості використання трудового потенціалу поставлено в працях М. Х. Вдовиченко та К. І. Якуби. К. М. Пугачова вважає доцільним внести зміни до системи адміністративно-територіальних одиниць країни, більше робити капіталовкладень у розвиток АПК, що приведе до розвитку сільських територій і росту життєвого рівня. Питанням зменшення безробіття в сільській місцевості Житомирщини присвячена дисертація І. Г. Крилової.
Актуальність теми самозайнятості пов'язана з проблемами, які виникли за роки незалежності України на ринку трудових ресурсів сільської місцевості Житомирщини: глибока економічна криза в Україні, падіння виробництва і пов'язане з ним вивільнення кадрів призвели до різкого зменшення кількості та якості трудових ресурсів села.