Вступ

Головним завданням введеної планової економіки було нарощування економічної і військової потужності держави максимально високими темпами, на початковому етапі це зводилося до перерозподілу максимально можливого об'єму ресурсів на потреби індустріалізації. У грудні 1927 р. на XV з'їзді ВКП(б) були прийняті «Директиви по складанню першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР», в яких з'їзд висловився проти надіндустріалізації: темпи зростання не мають бути максимальними, і їх слід планувати так, щоб не відбувалося збоїв. Розроблений на основі директив проект першого п'ятирічного плану (1 жовтня 1928 р. — 1 жовтня 1933 р.) був схвалений на XVI конференції ВКП(б) (квітень 1929 р.) як комплекс ретельно продуманих і реальних завдань. Цей план, в реальності набагато більш напружений, ніж колишні проекти, відразу після його затвердження V з'їздом Рад СРСР у травні 1929 р. дав підстави для проведення державою цілого ряду заходів економічного, політичного, організаційного і ідеологічного характеру, що прославило індустріалізацію в статус концепції, епоху «великого перелому». Країні належало розвернути будівництво нових галузей промисловості, збільшити виробництво всіх видів продукції і приступити до випуску нової техніки.