Морфолого-культуральні ознаки, екологія та практичне значення дріжджів Saccharomyces cerevisiae
7

Дж. Лоддер, Н. Крегер Ван Рій, Дж. Фелл, Х. П. Куртцман, вони випускають нові редакції визначника з інтервалом 10-15 років. Починаючи з 80-х рр.. періодично перевидається ще один визначник, під редакцією Дж. Барнетта, складений на більш формальній основі, заснований на використанні комп'ютерних технологій ідентифікації. У нашій країні дослідження в області систематики дріжджів пов'язані в основному з іменами І.П. Бабєвої, В.І. Голубєва, Г.І. Наумова [13].

Особливо сильний вплив на вивчення дріжджів, також як і більшості інших груп мікроорганізмів, зробило бурхливий розвиток наприкінці XX ст. молекулярної біології. У сучасній систематиці дріжджів широко використовуються методи геносистематики, засновані на безпосередньому порівнянні геномів і секвенування нуклеотидних послідовностей. Застосування єдиних молекулярно-біологічних методів дозволило ще більше зблизити підходи до таксономії дріжджових і міцеліальних грибів, встановити зв'язки між дріжджовими анаморфами і міцеліальними телеоморфами, розробити нові критерії для створення єдиної філогенетичної системи всього царства Mycota. У той же час, нові знання породили й нові наукові проблеми, зокрема, проблему співвідношення новітніх молекулярних методів з традиційними, заснованими на морфологічних і фізіологічних підходах до вивчення дріжджів. Таким чином, наука про дріжджі, пройшовши більш ніж півторастолітній шлях, продовжує інтенсивно розвиватися і в XXI столітті [1].