3.2. Планування аудиторської роботи

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування.
Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі національних
нормативів аудиту «Планування аудиту» № 9, «Знання бізнесу клієнта» № 10,
«Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки» №11, «Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з
ефективністю її функціонування» № 12, інших законодавчих і нормативних
актів.

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою надання
ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження
уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, та виявлення проблем, які
слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов'язане з визначенням
його цілей і задач, відповідальності і обов'язків аудиторів.

Слід пам'ятати, що на відміну від інших процесів управління планування
аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

• мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв'язку з цим аудитори не
  мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;
• кожний суб'єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;
• проведення аудиту є ризикованим через суттєві невідповідності,
  помилки, фальсифікації і порушення чинних законодавчих та нормативних актів.

Таким чином, планування — це процес, який дає можливість найбільш
раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення
найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним,
воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною
реєстрацією всіх фактів і висловів. Це дає можливість уникнути зайвого ризику,
більш грунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки.