Розділ ІІІ. Організація аудиторської перевірки

3.1. Процедура вибору замовника

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

Всі процеси аудититорської пеервірки здійснюється поетапно.

На першому етапі, що передує складанню договору, аудиторська перевірка потребує попереднього ознайомлення з підприємством-клієнтом та зумовлених нею особливостей.

Ознайомлення слід розпочинати з вивчення установчих документів: статуту, протоколів засідань засновників чи акціонерів.

З метою чіткого визначення основних напрямів аудиторської перевірки аудитор проводить переговори з керівником підприємства, знайомиться з основними показниками звітності, що допоможе встановити масштаби діяльності підприємства-клієнта, її результати за період, що підлягає перевірці. Аудитору повинен скласти власну, незалежну думку про клієнта.

У період ознайомлення з підприємством-клієнтом аудитору потрібно
також визначити обсяг господарських операцій та кількість первинних та
зведених документів, що підлягають суцільній перевірці.

Велике значення має вивчення зв'язків підприємства з постачальниками, покупцями, замовниками, установами, дотримання господарських договорів та своєчасності розрахунків між ними.

Найголовніші види інформації, які бажано отримати аудитору в процесі
загального ознайомлення з підприємством-замовником, наведено у табл. 3.1.1.