3.2. Планування аудиторської роботи

Планування – найважливіший методологічний принцип аудиту. Планування аудиту повинно здійснюватися на підставі національних
нормативів аудиту:

• «Планування аудиту» № 9;
• «Знання бізнесу клієнта» № 10;
• «Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки» №11;
• «Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування» № 12;
• інших законодавчих і нормативнихактів.

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою надання
ефективних економічних послуг у визначений проміжок часу, зосередження
уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, та виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування аудиту пов'язане з визначенням його цілей і задач, відповідальності і обов'язків аудиторів.

На відміну від інших процесів управління планування аудиту має дуже важливі, притаманні тільки йому особливості:

• кожний суб'єкт аудиту (клієнт) індивідуальний;
• мета, яка заздалегідь визначена законом. У зв'язку з цим аудитори не
  мають будь-якої свободи: вони повинні визначити, сформулювати свою думку і викласти її у висновку;
• проведення аудиту є ризикованим, оскільки можливі  суттєві невідповідності, помилки, фальсифікації та порушення чинних нормативно-правових актів.