Музей як зaсіб виховaння школярів
3

ВСТУП

 

Aктуaльність дослідження полягaє у тому, що мистецтво відіграє важливу роль в житті людини. Вливає на різноманітні процеси, явища, формує людський світогляд, світобачення та світосприйняття. Одним із найефективніших зв’язків людини з мистецтвом є музеї.  Включення музеїв в освітньо-виховний процес - справа не така проста, як може здатися на перший погляд. Пізнавати ж навколишній світ дитина починає саме з «розшифрування» для себе цього прихованого сенсу речей. Інтерес до навколишнього світу, до культури, пробуджується в дитини ще в ранньому віці, коли рамки його обмежуються стінами будинку, близькими людьми, звичними предметами, усталеними правилами і нормами поведінки в сім'ї.

Музейна педагогіка володіє багатьма значеннями і смислами, це підгрунття для роздумів і роздумів. З її допомогою відбувається «занурення» дитини в історичне минуле рідного краю, вивчення природних багатств та оточуючого світу. Науковці намагаються осмислити суть музею, ставлять перед собою завдання зрозуміти, що ж представляє основу цього явища, чому з кожним роком зростає інтерес до нього, що змушує людину створювати експозицію і відвідувати її. У формування музеєзнавства як наукової дисципліни значний внесок зробили діячі української культури, вчені – представники різноманітних галузей знань, робота яких була пов’язана з музеями. Особливе теоретичне та практичне значення в налагодженні системи “музей-школа” мають концептуальні положення музейної педагогіки (Й.Аве, О.Бойко, О.Ванслова, Д.Камерон, І.Коссова, Р.Рашитова, Б.Столяров, Л.Шляхтіна, М.Юхневич), яка активно розвивається зараз у країнах Європи й США.

Об’єктом дослідження є музна педагогіка , a його предметом зміст, форми і методи використання освітньо-виховних можливостей музею у роботі педагогів.