ВИСНОВКИ

Виконання курсової роботи дало змогу дійти до наступних висновків:

1. Аналізуючи наукові праці щодо діяльності банків та властивостей, що її характеризують, можна зробити висновок, що у банківській практиці досить часто ототожнюють такі фінансові категорії як: «надійність», «стабільність» та «стійкість», і в той же час розглядають одну через іншу.

Ми вважаємо, що прирівнювати ці поняття некоректно. І дослідження відобразило, що до складових надійності банку правомірно можна допускати наступні характеристики банку: фінансову стійкість, стабільність, ліквідність, платоспроможність та конкурентоспроможність.

Розгляд опублікованих визначень поняття надійність банку показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Наприклад, згідно з визначенням Фетисова Г. Г., надійний банк – це такий банк, діяльність якого безсумнівно призводить до реалізації інтересів конкретного субʼєкта.

Інше визначення запропонував Парасій-Вергуненко  І. М., який зазначав, що надійний банк – це банк, який в минулому демонстрував високі позитивні результати роботи, не порушував нормативні вимоги до банківської діяльності, має достатній рівень ліквідності та ефективну систему захисту від ризиків.

Отже, узагальнюючи підходи до визначення поняття «надійність банку», то надійність банку  характеристика банку як фінансово-кредитного інституту, що відображає здатність виконувати покладені на нього функції та забезпечити виконання зобов’язань перед клієнтами та акціонерами.

2. Надійність банківської установи формується під дією багатьох чинників. В економічній літературі їх поділяють на екзогенні та ендогенні. Екзогенні (зовнішні) чинники пов’язані з політичним та економічним станом в країні, а ендогенні (внутрішні) – безпосередньо з діяльністю самого банку