зростання, відповідно до умов загальної тенденції (економічної, фінансової, технологічної, інноваційної тощо). Поняття стабільність доцільно вживати до банківської системи, а не до конкретного банку [9, c. 54 ].

Близьким за значенням до понять стабільність банку та стійкість банку є поняття надійність банку. Під надійністю банку слід розуміти її здатність долати вплив негативних чинників. Тобто надійність – це своєрідна сталість і захищеність комерційної установи від змін, які можуть виникнути у разі погіршення ринкової кон’юнктури [10, c. 92].

Мілевський Л., голова правління Українського професійного банку вважає, що репутація надійного банку складається не тільки із сухих цифр, а й із якісних характеристик – це взаємовідносини з клієнтами, вміння зрозуміти і вирішувати їхні проблеми, а також репутація керівника банку, яка має бути гарантією порядності й професіоналізму [11, с. 28].

Распутіна Л., голова правління ВАТ «Кредитпромбанк», також виділяє поняття «надійний банк» і зазначає, що «вміщує в себе» даний вираз «не тільки кількісні оцінки діяльності, а й міру довіри клієнтів, налагодження взаємовідносин з іншими фінансовими установами, підприємствами та організаціями, професіоналізм персоналу» [12, с. 3].

Рівень надійності визначається, у першу чергу, ефективністю системи управління ризиками, системи управління філіями, структурою кредитного портфеля та управління прибутковістю. Часто поряд із надійністю подається стабільність, що говорить про ототожнення автором даних термінів

Ожегов С. І. трактує термін «надійний» як «той, що вселяє довіру; міцний, насилу піддається руйнації, псування; добре працює; постійний, що не припиняється, розрахований на довгий термін, не тимчасовий; стійкий, що тримається твердо, не вагаючись, не падаючи, який відновлюється після незначного відхилення» [ 13 ].

Ширше трактування поняття запропоноване Фетисовим Г. Г. Він розглядає базову категорію з боку кожного суб’єкта-оцінювача надійності: клієнтів, акціонерів, співробітників, регулятивно-наглядових органів, і