Незважаючи на природній плюралізм освітніх систем у формах організації, змісті та цілях освіти, корисним видається дослідити деякі домінуючі сьогодні підходи як до встановлення, так і до власне розуміння стандартів вищої освіти.

Стандарт в широкому розумінні – це певна норма, модель, еталон, зразок, який може бути елементом співставлення з ним інших подібних об’єктів. Освітній стандарт найчастіше розуміється у таких трьох умовних поділах:

1.Офіційний документ, який описує норми, правила, вимоги до освіти (в Україні, залежно від рівня органа чи організації, що затверджує стандарт, розрізняють державні, галузеві й стандарти освіти навчальних закладів);

2.Рівень майстерності в опануванні та застосуванні змісту освіти:

a.Критерії, встановлені навчальним закладом для визначення успішності студентів, певний набір засобів навчання для реалізації змісту навчання;

b.Рівень освіти, який мають досягти учні за допомогою спеціально розробленої програми, включаючи параметри місць навчання, норми забезпечення навчального процесу, кваліфікаційні характеристики викладачів;

c.Визначений рівень вимог та умов, згідно з якими оцінюється якість діяльності навчального закладу та які ставляться до навчальних програм у межах акредитації;

d.Критерій відповідності вимогам, або вимір компетентності мета, якої слід досягти, заплановані очікування з обраного напряму, рівні виконання певної діяльності  [22, 10-11];

e.Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки. Сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання [23, 138];