– поєднання трансу і хаусу. Клубну музику можна часто зустріти в композиціях сучасних поп- та хіп-хоп виконавців. Паралельно з глобалізацією стилю розвивається також так званий «андеграунд», який намагається наслідувати принцип чистоти жанрів.

1.2. Загальний огляд актуальних жанрів електронної музики

Дослідимо декілька жанрів та напрямків танцювальної електронної музики, що з’явилися в останню чверть ХХ століття.

Ambient

Ембієнт (англ. Ambient, дослівно – «навколишній») – напрямок електронної музики, що характеризується відхилом від лінеарно розгорнутої мелодичної лінії, характерної класичній електронній музиці (Vangelis, Kitaro), в бік вільної композиції звукових ефектів. Як правило, звукові ефекти пов’язуються постійно повторюваною фразою електроперкусії, яка також організує твір ритмічно. Тоді, як в більшості музичних напрямків – від класики до панк-року, конструктивною основою твору є гармонічна послідовність, то в музиці ембіент, розгортання твору відбувається через оперування барвою звуку. Характерним композиційним прийомом також є повторення короткої мелодійної фрази, яка при кожному повторі мінімально модифікується.

Ефектом використання цих технік стає зміщення акценту з послідовності звуків на їх звучання. Таким чином, музика ембієнт статична і сприймається ніби поза часом. В цьому плані ембієнт ідеально підходить для медитації.

House

Хауc (англ. House) – напрямок танцювальної електронної музики, що з’явився на початку 1980-х років у Чикаго. Свою назву хаус одержав від чикагського клубу Warehouse, де діджей Наклз Френкі Frankie Knuckles поєднав класичне диско з європейським синті-попом, додавши до них свої власні ритми за допомогою драм-машини Roland 909.