Вступ

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в ocтaннi роки, й особливо продукції тваринництва, не повною мірою забезпечу потреби населення країни і промисловості у сировині. Це не тільки важлива державно економічна проблема, але і соціально-політичне завдання, вирішення якого спрямоване на надійне задоволення населення продуктами харчування.

Створення м'ясного балансу в країні перш за все залежить від збільшення виро6ництва м'яса ycix видlв, у тому числі свинини. І це не тільки тому, що свинарство — одна з багатоплідних і скороспілих галузей тваринництва, а тому,що від загальної енергії кормів, що згодовуються сільськогосподарським тваринам і птахам, у харчові продукти для людини ії переходить з свининою 20 %, молоком - 15 %, яйцями — 7 %, курятиною — 5 %, яловичиною та 6араниною — 4%. При інтенсивному веденні галузі від одніеї свиноматки за piк можна одержати 2-2,5 т свинини, витрачаючи на виробництво 1 ц продукції 4 - 4,5  кормових одиниці.В Україні 6ула створена потужна матеріально-технічна база по веденню галузі. Виро6ництвом товарної свинини займалися 5 великих промислових комплексів, 650 свинарських спецгоспів, велика кількість колективних ферм, АТ, фермерських та індивідуапьних селянських господарств. Розводять і удосконалюють свиней планових порід, типів і ліній 45 племзаводів, 24 племрепро- дуктори і 525 племінних ферм, які могли щорічно вирощувати для реалізації 200 тис. голів племінного молодняку. В країні побудовані два селекційно-гібридних центри, 53 підприемства з племінної справи і штучного запліднення, 17 станцій контрольної відгодівлі та ряд спеціалізованих станцій по вирощуванню кнурів-елеверів.

Однак слід відмітити, що ще не всі господарства приділяють розвитку свинарства належну увагу. У багатьох спеціалізованих свинарських господарствах зменшено поголів'я свиней та значно скорочено виробництво свинини, а у значної кlлькості господарств країни зовсім  відсутня ця галузь.