Використання наочності з метою виховання естетичного смаку на уроках української мови та літератури
1

Вступ

            Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання. Методологічною засадою цього процесу є естетика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

             У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне людина не може бути байдужою, вона переживає любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо. Щоб учні вміли розрізняти справді красиве і потворне.

          У наш час саме поняття уроку мови та літератури   все частіше набирає характеру діалогу. Педагогічний досвід  доводить, що, перш за все, необхідно закріпити естетичну основу уроку, розширити розуміння літератури та мови як словесного мистецтва.

           Рівень сприйняття літературного твору, як і твору будь – якого іншого виду мистецтва, залежить від рівня загального розвитку учня, від його начитаності , інтересів і потреб. Не   досить розвинута зацікавленість учнів  середніх професійно – технічних закладів проявляється в поверховості сприйняття літературного твору, в увазі тільки до сюжетних подій і повній байдужості до поетичних, художніх елементів. Тому так важливо розкривати різноманітні можливості літератури вливати на нашу уяву та формувати естетичний смак.

Актуальність теми дослідження, на мою думку, полягає в тому, що зараз,  у вік НТР, коли учні без проблем можуть користуватися ресурсами мережі internet, вчителеві-словеснику потрібно докладати максимум зусиль, щоб заохотити школярів до сприймання та розуміння естетичних категорій «прекрасного» та «потворного». На допомогу в цьому йому приходить принцип наочності, що надає більше можливостей  для сприймання навчального матеріалу та реалізації виховної мети