пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого монополіста ці

по­няття синоніми.

2. Товар, який  виробляє монополіст, не має близь­кого замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

Слід зазначити, що у чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів. Проте це не означає, що він взагалі не вступає у відносини конку­ренції. Насамперед потрібно взяти до уваги, що моно­поліст, у свою чергу, стає покупцем на ринку ресур­сів, де він стикається з іншим конкурентним середо­вищем (про це йтиметься у наступному розділі).

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Якщо конкурентну фірму ми назвали та­кою, що погоджується з ціною, то монополіст — це той, хто диктує ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату мо­нополіста, треба згадати, як взагалі формується ринко­ва ціна. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігаєть­ся з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи про­позицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпа­ки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокова­ний. Практично кожен виробник бажає стати моно­полістом та обмежити конкуренцію на ринку його то­варів.

                                                                                                                                  12