ативно впливати на ефективність функціонування принципу пропорційності.

   Даний перелік цілей, які підпадають під категорію «легітимна мета» є лише приблизним, оскільки суспільство встановлює ряд пріоритетів для власного розвитку, а тому кожне конкретне обмеження має певну мету, яка прямо чи опосередковано встановлена у праві. Яскравим прикладом є така ціль як захист релігійних цінностей. У віруючих країнах це може бути як самостійною метою, або навіть частиною публічного порядку. В атеїстичних вона навіть не підіймається, оскільки більшість населення цим не переймається.

   Пропорційність stricto sensu або «пропорційний результат» є найважливішою складовою принципу пропорційності. Згідно принципу пропорційності для того, щоб виправдати певні обмеження прав, має існувати відповідне відношення між результатом, який досягається при задоволенні легітимної мети, та шкодою, яка завдається правам через використання законних засобів.

   Обмеження прав не буде пропорційним, якщо шкода, заподіяна при обмеженні прав буде більшою за ту користь, що буде досягнута. Дискусія про балансування та пошук такого балансу фактично є метафорою, оскільки ніякої шкали для математичного розрахунку балансу не існує в принципі. Суть балансування полягає в тому, що презюмується наявність конфлікту, який має вирішуватися. При чому, суть балансу полягає в найменшому обмеженні прав та найбільшому результаті для суспільства, а не в досягненні результату будь-якою ціною чи недопущенні обмеження прав.

   Також важливим аспектом при дослідженні пропорційності є наявність альтернативних шляхів вирішення проблеми. Так, якщо існували альтернативні способи досягнення легітимної мети, які б менше обмежували права, то таке обмеження стає автоматично непропорційним. Однак, головним аспектом при дослідженні альтернативних методів при обмеженні прав є досягнення легітимної мети, адже якщо така мета в результаті не досягається або досягається меншою мірою, то така альтернатива не буде задовольняти