Батьки, що занадто опікують власних дітей, позбавляють їх якостей, які дуже необхідні в житті кожної людини: самостійності, наполегливості, захисних механізмів у боротьбі з різними шкідливими впливами, психологічної та суспільної зрілості.

Кожна дитина рано чи пізно має вступити в самостійне життя, і чим більше її до цього опікали, захищали, тим менше вона буде до нього підготовлена, тим важче буде їй впоратися зі складними життєвими ситуаціями. Особливо це стосується тих родин, які мають єдину дитину. Їй дозволяється усе, кожна забаганка виконується. І дитина росте егоїстом. Якщо її все-таки почнуть перевиховувати, то існує реальна загроза зробити з дитини неврастеніка, а потім і сердечника.

Інша помилка батьківського виховання – жорстокі покарання. За кожний проступок б’ють, за погану оцінку – карають. Так, до 10-12 років дитина до покарань звикає, в неї з’являється несприйнятливість. І, коли треба вже у підлітковому віці посилити контроль, у батьків не залишається ефективних методів впливу.

Особливості поведінки батьків, які дозволяють запідозрити жорстокість по відношенню до дитини полягають у наступному [24]:

1)       протиріччя, плутані пояснення причин травм у дитини і небажання внести ясність;

2)       пізнє звернення за медичною допомогою або ініціатива звернення йде від іншої особи;

3)       обвинувачення в травмах саму дитину;

4)       відсутність занепокоєння про долю дитини або навпаки перебільшена реакція на травму;

5)       неувага, відсутність підтримки, ласки у спілкуванні з дитиною;

6)       занепокоєння власними проблемами, що не стосуються здоров’я дитини;

7)       розповіді батьків про те як їх самих били в дитинстві;

8)       ознаки психічних розладів у поведінці або прояв патологічних рис характеру (агресивності, збудження, неадекватності тощо).