– міцний дім, крихкі цеглинки – це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше у безвідповідальності» [26, с. 82].
Василь Сухомлинський зазначав, що виховання моральних якостей у дітей, серед яких людська любов є найважливішою, залежить від родинних стосунків: «Люблячи своїх дітей, навчайте їх любити вас, – ось одна з наймудріших істин материнства і батьківства» [27, с. 205].
Сім’я як специфічний соціальний інститут виконує кілька функцій:
1) господарсько-побутову (економічну) – забезпечує матеріальні потреби членів сім’ї (в їжі, притулку тощо). Це ведення господарства, наявність спільного бюджету, відновлення втрачених при праці сил;
2) репродуктивну – відтворення життя, народження дітей, продовження людського роду;
3) виховну – задовольняються індивідуальні потреби у батьківстві та материнстві, у контактах із дітьми та їхньому вихованні. Сім’я забезпечує соціалізацію молодого покоління, підготовку нових членів суспільства;
4) емоційну – потреби членів сім’ї у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті;
5) комунікативну або функцію культурного (духовного) спілкування – посередництво сім’ї в контактах її членів із соціумом, задоволення потреб у спільному відпочинку та взаємному спілкуванні; духовний розвиток;
6) первинну соціалізацію – це передача дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки.
Ці функції важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини.
Залежно від якості взаємин сім’ї умовно можуть класифікуватися на здорові, сім’ї «групи ризику», проблемні та кризові.
Здорова сім’я – це сім’я, яка виконує всі зазначені функції. Кожен її член є визначеним, цінним, може обирати. Здорова сім’я може самостійно компенсувати ті функції, які не діють.