ворогом знову почала рух на захід і вранці 6 травня передові роз’їзди 3-го кінного полку 3-ої української Залізної дивізії зустрілися з роз’їздами дивізії генерала Удовиченка, що займала фронт проти більшовиків у районі Ямполя, а вже 7-го травня вся Українська армія Зимового походу об’єдналася з дивізією Удовиченка та створила спільний з нею фронт проти 14-ої радянської армії. Так закінчився Перший Зимовий похід [74, с. 22].

Значення Першого Зимового походу важко переоцінити, як у чисто військовому так і у загальнополітичному значенні для визвольних змагань українського народу. З військової точки зору кампанія була досить успішною: вибір командуванням оперативних напрямків у тилу ворога, відповідно до цього марш цілою армією, або роз’єднаними колонами, техніка демонстрацій і маскувальних акцій, організація розвідки, техніка форсованих маршів і переправ через ріки, маневрування і виходи – є дуже цікавими для подальшого вивчення означених подій. В політичному аспекті Зимовий похід також має велике значення, адже він доводив, що Українська армія ще існує і вона боєздатна, а така армія могла бути одним з важливих елементів державотворення. Успіхи Дієвої Армії надавали більшої ваги нашим урядовцям, і насамперед Симону Петлюрі на міжнародній арені. Зимовий похід дав можливість спробувати ще раз встановити на території України національно-демократичну державність та створити Українську Самостійну Соборну Державу.

У жовтні 1921 командуванням Армії УНР було розроблено план, який передбачав надання воєнної допомоги партизанському рухові в Україні. Активні дії повстанських загонів повинні були перешкодити вивезенню продовольства з України в Росію і тим самим врятувати населення від голоду 1921-1922 рр. Стратегічним завданням операції було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні. Ця акція ввійшла в історію під назвою Другий Зимовий похід Армії УНР або Листопадовий рейд.