При цьому у процесі калькуляційних розрахунків використовуються такі способи обчислення витрат [20, с. 72; 25, с. 258-259]: нагромадження витрат (собівартість об'єкта калькулювання визначають підсумовуванням витрат за видами продукції, процесами, переділами); розподіл витрат (використовується на підприємствах, які виробляють декілька видів продукції, при цьому витрати розподіляються пропорційно до обґрунтовано-вибраної бази розподілу: площі, маси, витрат праці тощо); прямий розрахунок витрат (сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями калькуляції ділять на кількість одиниць виготовленої продукції);  вилучення витрат  (застосовують при розмежуванні витрат та визначенні собівартості основної і супутньої продукції, отримуваної в одному виробничому процесі).

На противагу калькуляціям кошториси на підприємствах формуються, зазвичай, за економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати. Але вони можуть формуватись за індивідуально розробленою для цілей управління корпорацією структурою. Кошториси дають змогу узагальнити всі витрати,  незалежно від рівня диверсифікації діяльності,  що створює можливості для вивчення та аналізу структури витрат, визначення тенденцій динамічних та структурних змін. Зведений кошторис витрат корпорації надалі може слугувати безпосередньою базою для формування бюджету доходів і витрат, та побічно використовуватись при розробленні бюджетів руху грошових коштів та активів і пасивів.

Формування кінцевої шахівки порівняння витрат за калькуляційними статтями та економічними елементами (чи індивідуально розробленим групуванням витрат)  дає змогу врахувати сукупність взаємозв'язків та визначити прогалини у неврахуванні окремих витрат при формуванні собівартості.

Приклади кошторису витрат наведено в таблиці 3.1 та таблиці 3.2.