самостійними господарями, а насправді вони безробітні - вони зайві в цьому виробництві.

7) Застійне безробіття включає в себе, перш за все людей, які працюють не на фабриках і заводах, а у себе вдома. Працівники домашньої системи повністю зайняті тільки в певні сезони, а весь інший час є безробітними. Нижчий шар застійного перенаселення утворюють люди, викинуті з виробництва і назавжди позбавлені можливості брати участь у виробництві. 

1.4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття

На початку ХХ століття при оцінці взаємозв'язку між інфляцією і безробіттям панівним був погляд американського економіста І.Фішера: у фазі піднесення рівень безробіття знижується, а темп інфляції зростає; у фазі спаду - рівень безробіття зростає, а інфляція знижується.

У 1958 році новозеландський економіст А.Філіпс опублікував статтю про взаємозв'язок між величиною зарплати та рівнем безробіття, де були зроблені наступні висновки: заробітна плата зростає при низькому безробітті, а зі зростанням безробіття темпи приросту зарплати уповільнювалися.

На підставі статистичних даних А.Філіпс побудував криву, що відображала стійку обернену залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття у Великій Британії впродовж 1861-1957 рр.

В 1960 році американські економісти Самуельсон і Солоу дещо видозмінили криву Філіпса. Вони пов'язали рівень безробіття з рівнем інфляції. Таке вдосконалення кривої Філіпса дозволило застосовувати її до дослідження національної економіки та використати в макроекономічній політиці.

Обернений зв'язок між інфляцією та безробіттям спричиняють чинники, що лежать в основі даного зв'язку. Із наближенням національної економіки до рівня нової повної зайнятості на ринку праці виникають