Вступ

Проблема людини, фізичної особи як суб’єкта права, її правосуб’єктності та прав людини в усі часи була важливою складовою розвитку людства, набуваючи характерних для різних епох філософських, релігійних або етичних елементів. Саме в цей час проблема прав людини знайшла відображення в багатьох міжнародно-правових документах.

Проте на даному етапі розвитку українського суспільства загалом склалася парадоксальна ситуація, коли у окремих сферах регулювання суспільних відносин законодавство значно випереджає стан юридичної науки та рівень готовності правозахисної сфери до практичного застосування цих норм. В інших сферах законодавче регулювання відсутнє, хоча розроблені окремі прогресивні теоретичні конструкції, які потребують вже сьогодні практичного втілення на рівні законодавчих положень. 

 З’ясування змісту цих найважливіших прав та формулювання поняття окремих особистих немайнових прав сприятиме повнішому уявленню про механізм здійснення цих прав та розв’язання проблем, які виникають або можуть виникнути в найближчому часі в цій сфері. 
Потреба у проведенні запропонованого дослідження зумовлена і тим, що на сьогодні немає комплексних теоретичних досліджень, які характеризують фізичну особу як суб’єкта цивільного права. Актуальність теми дослідження полягає також в необхідності встановлення єдиної системи правових категорій та формування на цій основі єдиного правового режиму здійснення особистих немайнових та майнових прав фізичної особи. 

Важливість наукового дослідження зумовлена і необхідністю розробки окремих законодавчих положень задля покращення нормативно-правового регулювання фактично існуючих та потенційно діючих відносин, пов’язаних із правовим статусом фізичної особи як суб’єкта права. 

Тому, дослідження правового статусу фізичної особи як суб’єкта права, аналіз зв’язків та суперечностей між теорією цивільного права, існуючим законодавством з цього питання та практикою його застосування повинні бути спрямованими на удосконалення та підвищення ефективності законодавчого