громадянства не виступає як самостійний спосіб набуття громадянства, а є лише спрощеною натуралізацією [21, с.393-397].

В Україні громадянство набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства України; внаслідок поновлення у громадянстві України; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встановлення батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства.

Неможливо не зазначити, що до громадянства України не приймається такі особи: 1) які вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид; 2) засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); 3) які вчинили на території іншої держави діяння, що визнане законодавством України тяжким злочином [15, с.44].

2.2. Припинення громадянства

З проблемою набуття громадянства тісно пов’язане питання про підстави і порядок його припинення. Можна виділити три форми втрати громадянства: 1) автоматична втрата громадянства;

2) вихід з громадянства;

3) позбавлення громадянства.

Особа також може втратити громадянство і в силу положень міжнародного договору.

Автоматична втрата громадянства у вітчизняній практиці зустрічається лише у міжнародних угодах та у спеціальних законодавчих актах, в той час як в США це типова форма втрати громадянства. У США існує так звана доктрина свободи експатріації. Якщо яка-небудь особа, що має американське громадянство, натуралізувалася за кордоном, вона автоматично його втрачає.