Висновки до розділу 3

При здійсненні заходів моніторингу, збереження та популяризації об'єктів, занесених в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО повинна враховуватись думка міжнародного співтовариства з цього приводу, оскільки ці об’єкти становлять значний інтерес для всього людства та визнані всесвітньою спадщиною.

Кожний здобуток культурної спадщини є унікальним і що зникнення будь-якого з них є безповоротною втратою і непоправним збідненням цієї спадщини. Україна, на терені якої розташовані здобутки культурної спадщини, повинна зберігати цю частину спадщини людства і забезпечити її передачу наступним поколінням.

Виходячи з стану пам’яткоохоронної справи та національного досвіду для встановлення найбільш повного та адекватного правового режиму таких об’єктів в Україні, слід забезпечити прийняття окремого закону, присвяченого охороні об’єктів всесвітньої культурної та природної спадщини.

Нагальним залишається питання створення зацікавленої цілісної системи органів з охорони культурної спадщини. Сучасна розпорошеність владних повноважень зумовлює дублювання окремих функцій та конфлікт відомчих інтересів з окремих питань.

Багато проблем, які упродовж десятиріч накопичувалися у сфері охорони культурної спадщини, ще потребують свого розв'язання.

Належне забезпечення міжнародної та національної правової охорони всесвітньої культурної і природної спадщини та нематеріальної культурної спадщини має створити необхідні умови збереження тих цінностей, якими людство пишається сьогодні, і які є могутнім засобом зближення різних народів та культур, що є духовною основою для розвитку людської цивілізації.