РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ
ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОЇ ФІРМИ

1.1 Поняття трудових ресурсів та їх класифікація

Головною продуктивною силою суспільства є трудові ресурси, тобто працездатне населення, що володіє фізичними та інтелектуальними здібностями, необхідними для виробництва матеріальних благ або для роботи в невиробничій сфері.

Творча роль людини праці розкривається через зміст таких категорій як «трудові ресурси», «робоча сила», «трудовий потенціал», «економічно активне населення», «кадрової потенціал», «кадри». У вітчизняній економічній літературі багато з цих термінів часто ототожнюються. Щоб розкрити поняття «трудових ресурсів» необхідна взаємозв'язок зазначених категорій, виявити зміст кожної з них.

Вперше ємне поняття щодо використання людини в трудовій діяльності було дано К. Марксом: «Під робочою силою, або здатністю до праці ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особистість людини, і які пускаються нею у хід всякий раз, коли він виробляє будь-які споживчі вартості». [10, с.11].

Категорія «трудові ресурси» у вітчизняну економічну науку вперше введена академіком С. Г. Струмиліним в 1922 році. Він розумів під трудовими ресурсами ресурси робочої сили, наявні в народному господарстві. Даний термін він використовував для характеристики головного національного багатства – трудового потенціалу країни [10, с.12].

Поняття «трудові ресурси» можна зустріти і в даний час, хоча вимоги ринкової економіки роблять необхідним перехід нашої статистики до прийнятого у міжнародній практиці іншого обліку робочої сили, рекомендованого Міжнародною організацією праці (МОП).