У чинному конституційно-правовому законодавстві України втілена засада поєднання форм безпосередньої та представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування. Згідно із Законом про місцеве самоврядування його систему складають: по6перше, органи місцевого самоврядування; по-друге, форми безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад (місцеві референдуми (ст.7), загальні збори громадян (ст.8), місцеві ініціативи (ст.9), громадські слухання (ст.13), інші форми прямого народовладдя, які можуть бути передбачені статутами територіальних громад); по6третє, органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та ін.) [28].

Усі бюджети України − від державного до сільського − в сукупності становлять зведений бюджет України.

Кожна ланка бюджетної системи є відносно відокремленим фондом грошових коштів, який формується і використовується на підставі окремо затвердженого плану. Водночас між ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який ха­рактеризує взаємовідносини між бюджетами.

За формами руху коштів можливі такі взаємовідносини між бюджетами: бюджетне субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки бюджетів, бюджетні позички.

Бюджетне субсидіювання − це виділення коштів із бюджету вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Воно може здійснювати­ся з різних причин. По-перше, для надання фінансової допомоги тим бюджетам, в яких відносно слабка дохідна база порівняно з їхніми видатками. По-друге, необхідність бю­джетного субсидіювання обумовлена пропорціями розподілу до­ходів між центральним і місцевими бюджетами. Нині переважає централізація бюджетних коштів. По-третє, необхідність субси­діювання може визначатись тимчасовими факторами, наприклад реалізацією окремих державних програм, на які виділяються ко­шти із центрального бюджету, а фінансування здійснюється з мі­сцевих бюджетів. Видами бюджетного субсидіювання є: бюджетні субсидії, бю­джетні субвенції, бюджетні дотації [5].