4.1.Нормування природного освітлення
Природне освітлення — де освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях. Для природного освітлення характерна висока дифузність (розсіяність) світла, яка позитивно впливає на роботу органів зору.
Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване.
Бокове здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє здійснюється через ліхтарі, світлові прорізи в покритті, а також через прорізи в стінах у місцях перепаду висот будівлі; комбіноване це поєднання верхнього і бокового освітлень.
Оскільки природне освітлення приміщень змінюється залежно від широти місцевості, пори року і часу дня, а також погоди, основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення всередині приміщення прийнято коефіцієнт природної освітленості е, % [12].
Коефіцієнт природної освітленості, е, %, - це відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (Евн), до одночасного значення зовнішньої освітленості на такій самій горизонтальній площині (Езов), яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу:
( 4.1 )
Згідно зі СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення» значення е при природному і суміщеному освітленні нормується залежно від характеристики зорової роботи. Встановлено 8 розрядів зорової роботи, з урахуванням найменшого об’єкта, що розрізняється:
I - найвища точність - розмір об’єкта менше 0,15 мм;
II - дуже висока точність - від 0,15 до 0,3 мм;