Вступ

Невід'ємною частиною будь-якого радіотехнічного пристрою є джерело електроживлення.

Для живлення постійним струмом електронних керуючих, вимірювальних і обчислювальних пристроїв застосовують джерела живлення малої потужності, які звичайно одержують енергію від однофазного ланцюга змінного струму. Такі джерела живлення в цей час будуються як за традиційною схемою з випрямлячем, підключеним до мережі через трансформатор, так і за схемою з безтрансформаторним входом, робота якої заснована на багаторазовому перетворенні електричної енергії.

При виборі й розробці джерела живлення необхідно враховувати ряд факторів, обумовлених умовами експлуатації, властивостями навантаження, вимогами до безпеки і т.д.

У першу чергу, звичайно, слід звернути увагу на відповідність електричних параметрів джерел живлення вимогам пристрою, а саме:

• напруга живлення;

• споживаний струм;

• необхідний рівень стабілізації напруги живлення;

• припустимий рівень пульсації напруги живлення. Немаловажні й характеристики джерела живлення що впливають на його експлуатаційні якості:

• наявність систем захисту;

• габаритні розміри.

Будучи невід'ємною частиною радіоелектронної апаратури, засоби вторинного електроживлення повинні жорстко відповідати певним вимогам, які визначаються як вимогами до самої апаратури в цілому, так і умовами пропонованими до джерел живлення і їх роботі в складі даної апаратури. Кожен з параметрів джерел живлення, що виходить за межі припустимих вимог, вносить дисонанс у роботу пристрою.