Сьогодні глобальна фінансова криза вже пройшла декілька етапів розвитку. Тож, передусім варто розглянути етапи світової фінансової кризи 2007–2009 рр. та дослідити взаємозв’язки з тими процесами, що відбувалися в Україні.

Перша хвиля, поширилась у 2007 році, характеризувалась падінням фондових індексів провідних банків та фінансових компаній на світових фондових ринках. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених країн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонструвати високі темпи зростання та прибутковості, в результаті чого протягом 2007 року українська економіка запозичила 24,3 млрд. дол. США середньо- та довго­строкових кредитів [9].

Друга хвиля стартувала на початку 2008 року, коли падіння фондових ринків світу, що тривало, зумовило переорієнтацію фінансових потоків з одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Наслідки для економіки України були значними, серед них – посилення загального інфляційного фону (ціни виробників промислової продукції зросли на 36,5 %).

Продовженням впливу другої хвилі світової фінансової кризи стало падіння українського фондового ринку (Індекс Першої фондової торговельної системи (ПФТС) за сім місяців втратив 43,5 % своїх позицій), що було пов’язано головним чином із виходом з українського ринку частини іноземних інвесторів.

Третю хвилю світової кризи ми спостерігали у 2009 р. Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем. [26]