Вступ
В 1899 виходить монографія Т. Веблена “Теорія бездіяльного класу”, в якій автор розкриває сутність бездіяльного класу та його значення в житті суспільства. “Бездіяльним класом” Веблен називає представників вищих шарів суспільства, які не займаються безпосередньо суспільно корисною діяльністю, в житті яких переважає показний, світський спосіб життя. До представників праздного класу Веблен відносить управлінців, військових, представників релігії, та людей пов’язаних зі спортом і розвагами.
Т. Веблен доводить, що поведінка властива представникам бездіяльного класу та суспільству загалом не відповідає тим базовим вимогам повної раціональності, яку запропонували представники неокласичної теорії. На думку Т. Веблена економічна поведінка є більш складною ніж її бачать неокласики, важливу роль відіграє суспільство, яке встановлює певні “правила гри” та психологічний аспект людської поведінки.
Т. Веблен, як засновник соціально-психологічного напрямку, приділяє велику роль інстинктам, які беруть своє коріння з давньої історії людства, проте досі знаходять своє відображення в сучасних економічних процесах.
1. Формування та притаманні риси бездіяльного класу.
Т. Веблен досить докладно пояснює формування інституту бездіяльного класу та той спосіб мислення та поведінки, що характерний для цього класу. В значній мірі риси, притаманні інституту бездіяльного класу, пов’язані з його формуванням, вони слідують з нього. У своїй книзі Т. Веблен використовує історичний підхід в дослідженні проблеми, що дає можливість прослідкувати еволюцію інституту бездіяльного класу, а відповідно й риси, яких він набуває.
Як зазначає автор, формування бездіяльного класу починається ще з давніх часів і фактично бере свій початок з виникненням мисливства. Частина людей, що займались мисливством мали більш привілейований стан по відношенню до тих, хто займався землеробством, облаштовував житло чи іншими “мирними” видами діяльності. Така привілейованість мисливського (можна назвати протопраздного) класу пов’язана з характерними для мисливців рисами такими як: значна сила, хитрість та спритність, хижацтво, здатність до мобілізації сил. Вияв великої сили, хижацтва та хитрості викликає повагу та відчуття підпорядкованості до власника цих якостей.