Харламенкова Н.Є. Феномен людського самоствердження. СПб.: Алетейя, 2000. С. 13). 
Крім філософської точки зору, існує ряд психологічних трактувань волі в руслі проблеми вільного вибору. Так, У. Джемс вважав, що основна функція волі полягає в ухваленні рішення про дію за наявності двох або більше ідей. У такій ситуації найголовніший подвиг волі полягає в напрямку свідомості на привабливий об'єкт. Вибір як одну з функцій волі розглядає і С.Л. Рубінштейн (Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. М., 1946.).

5. Регуляційної підхід співвідносить волю нема з певними змістами, а з функцією здійснювати контроль, управління і саморегуляцію. М.Я. Басов розумів волю як психічний механізм, через який особистість регулює свої психічні функції. Вольове зусилля визначається як суб'єктивне вираження регулятивної вольової функції. Воля позбавлена ​​здатності породжувати розумові чи інші дії, але вона їх регулює, виявляючись в увазі. За К. Левіну, воля дійсно може здійснювати управління афектами і діями. 
Дослідження регуляції психічних процесів, здійснені в рамках проблеми волі, породили абсолютно самостійний напрям в психології, що займається проблемою саморегуляції особистості. [14, с. 202]. Незважаючи на тісний зв'язок з волею і вольовими процесами, предметом дослідження в цій галузі психологічного знання є прийоми і способи регуляції поведінки, станів і почуттів.