1. Мотив різниці в ринковій ціні компанії і вартості її заміщення. Найчастіше легше купити діюче підприємство, ніж створювати нове. Таке злиття/поглинання має смисл тоді, коли ринкова оцінка майнового комплексу цільової компанії-мішені значно менша ніж вартість заміни її активів.

2. Мотив різниці між ліквідаційною і поточною вартістю. Інакше цей метод можна ще сформулювати наступним чином: можливість «дешево купити і дорого продати». Нерідко ліквідаційна вартість компанії вища від її ринкової вартості. Позитивним моментом в даному контексті можна назвати знищення технологічно застарілих і фізично зношених фондів. Проте виникає питання про те, чи почнеться інвестування в нові фонди після очистки від старих.

3. Особисті мотиви менеджерів. Прагнення збільшити політичну значимість керівництва компанії. Безумовно більшість ділових рішень відносно злиттів і поглинань основуються на економічній доцільності. Однак, є приклади, коли схожі рішення базувались скоріше на особистих мотивах управлінського персоналу, ніж на економічному аналізі. Іноді причиною злиття компаній стає самовпевненість керівників, які вважають, що запланована угода є ідеальною. Вони проникаються азартом полювання, на якому здобич має бути настигнута будь-якою ціною. В результаті покупці дуже дорого платять за свої покупки.

4. Мотив захисту від поглинання є зрозумілим виходячи із позиції підприємства, яке поглинається. Для деяких підприємств злиття є способом протистояння експансії на національному ринку більш могутніх конкурентів. Як до останнього крайнього методу захисту від поглинань деякі фірми вдаються до об’єднання з «дружньою компанією», що звичайно називають «білим рицарем».

5. Мотив «too big to fail» (занадто великий щоб збанкротувати). Як показує досвід великих країн, розміри корпорації самі по собі є гарантією її надійності. Оскільки держава в силу цілого ряду соціально-економічних причин змушена «опікуватись» найбільшими підприємствами, вони отримують додаткові переваги в конкуренції з більш дрібними. [26, 10, 4, 23]