РОЗДІЛ ІІ

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У РОМАНІ Ю. АНДРУХОВИЧА «МОСКОВІАДА»

У динамічній системі, якою є мова, немає жодної сили, що гарантувала б збереження регулярності, властивої тому чи тому явищу. Вона є складним механізмом, який, з одного боку, перебуває в безперервному русі, що забезпечує його життєздатність, з другого, – зберігає ознаки іманентної стабільності та цілісності, будучи основним засобом комунікації.

Очевидно, саме тому питання про мовну змінність, сутність і чинники мовної еволюції було, є і буде одним з центральних у лінгвістичній науці.

Яскравими зразками, що засвідчують динамічний характер мови, є насамперед інноваційні лексико-семантичні процеси, що демонструють абсолютний прогрес, пов’язаний з реалізацією нових можливостей мовної системи, зокрема словотвірних. [15, с. 30]

Згідно з позиціями власне дериватології та теорії дериваційних відношень, похідний оказіональний дериват – це завжди вторинна, зумовлена іншим знаком або сукупністю знаків номінативна одиниця, що виникає внаслідок застосування будь-якої формальної операції щодо дериваційної бази – готового «будівельного матеріалу», який видобувається з пам’яті мовця, – що врешті-решт спричиняє чи то суттєві, чи то несуттєві семантичні зрушення. Тому відношення, у яких перебувають похідний дериват і його дериваційна база, встановлюються і на рівні структури, і на рівні семантики. Тобто таку дериваційну мотивацію можна кваліфікувати як формально-семантичну. [15, с. 104]

Оскільки аналізований роман Юрія Андруховича є зразком літератури постмодернізму, для нього характерним є руйнування iлюзiй, еклектика, потяг до колективного пiдсвiдомого, iгровий стиль, iнтертекстуальнiстьтощо.