вищого управлінського персоналу і підприємців не обмежується верхньою межею й залежить від доходів бізнес [17 c.94].

За кількістю наукових фахівців вищої кваліфікації, що припадає на душу населення, наша країна не поступається розвинутим країнам Європи. Разом із тим, динаміка частки докторантів та аспірантів склалася не на користь наук інноваційного спрямування. Ситуація на ринку інтелектуальної праці послаблюється ще й тим, що в Україні середній вік висококваліфікованих працівників у багатьох галузях промисловості становить 53-57 років. Застарілі виробничі технології й устаткування, тривалі й необоротні зупинки виробництва, низька заробітна плата викликали у свій час відтік професіоналів, що призвело до істотних змін соціальної структури суспільства. Так, частка працівників вищої кваліфікації в промисловості України становить близько 5%, у той час як у США – 43 %, а в Німеччині – 56 % (рис. 2.2). Крім того, у нашій країні спостерігається зниження рівня трудової активності, що є наслідком погіршення здоров’я й фізичного стану суспільства.

Науково-технічний прогрес прискорив моральне старіння не тільки основного капіталу, але й професійних знань, особливо вищої кваліфікації. Статистичні дослідження дають можливість прослідкувати такі зрушення: щорічно оновлюється 5% теоретичних і 20% професійних знань. Прийнята у США одиниця виміру старіння знань спеціаліста – «період напіврозпаду компетентності» (зниження компетентності на 50%) в результаті появи нової інформації показує, що у багатьох професіях цей поріг наступає менш ніж через 5 років, тобто раніше, ніж закінчиться період навчання у ВНЗ.

В умовах становлення постіндустріального суспільства здійснюється перехід від моделі економічного розвитку, заснованого на експорті природних ресурсів, до економіки знань, що є найпотужнішим відтворю вальним ресурсом людства. В економіці створюються, поширюються та використовуються конструктивні знання, що забезпечують якісне вдосконалення людського капіталу [25 c.180].

Останній одночасно відіграє роль передумови та результату становлення і розвитку економіки знань: з одного боку, цей тип економіки всебічно використовує знання в різних формах, з іншого — створює їх у вигляді різноманітної