ВСТУП

Розвиток економіки в сучасних умовах глобалізації світових господарських процесів потребує вивчення теорії інтелектуалізації людських ресурсів. Проблема полягає в тому, що інтелектуалізація праці в Україні недосконала, в той час, як в Японії, Китаї, США, Німеччині інновації прогресують і забезпечують лідируючі позиції в науково-технологічній сфері. Як казав В. О. Сухомлинський : « … інтелектуальні почуття – це плодовитий ґрунт, на який падає насіння знань і з якого виросте розум ».

В умовах інформаційної економіки основним джерелом успіху стає сукупність людських активів, ресурсів знань, які має підприємство тобто так званий, інтелектуальний потенціал.Інтелектуальна робота, спеціальні знання і комунікації стають не тільки основними факторами створення доданої вартості, але й факторами конкурентоздатності й економічного розвитку організацій та підприємств, регіонів та держави в цілому. Людство вступає в еру, коли його майбутнє визначається тим, наскільки широко і результативно використовуються інтелектуальні ресурси. Важливим стає не тільки процес формування нових інтелектуальних ресурсів, але і їх передача, використання та відтворення. Інтелектуальні складові є головною умовою прискорення адміністративного, політичного, територіального реформування українського суспільства.

Останнім часом збільшується кількість публікацій, присвячених дослідженню ролі інтелектуалізації трудових ресурсів в розвитку економіки. Усе це дедалі ширше висвітлюється в науковій літературі, зокрема в роботах таких авторів, як Гавриша Г. О., Чорного А. В., Другова О. О., Бутки М., Ібрагімова Е. Е., Ціпуриндина В., Городянської Л. В., Лук’яненка Д., Захаріна С. В., Жарінової А. Г., Дяченка Л.П., Чернишова Є., Шедякова В. та інші.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування стану, розвитку та місця інтелектуальних ресурсів в розвитку економіки України; вивчення проблем інтелектуальної власності її особливостей необхідних для розуміння процесів перетворення світової економіки в « економіку знання ».