Характерною рисою цієї стратегії :відсутність власної науково-технічної діяльності. Такий тип поведінки ще називають “стратегією ніші”, оскільки перевага поля гає в знаходженні особливої ніші на існуючих ринках товарів послуг, яка має споживача з нетиповими, але значно різноманітними потребами.
Загальні завдання інноваційної політики полягають у тому, щоб відповісти на питання:
1. Якими продуктами і на яких ринках повинно розвивати свою активність підприємство в перспективі? З огляду на обмеження з боку зовнішнього середовища.
2. За допомогою яких нововведень, якими методами (проекти програми) будуть досягнуті стратегічні цілі?
3. У яких масштабах і з яких джерел відбудеться виділена: ресурсів під стратегічні цілі?
4. У рамках яких організаційних форм (традиційна лінійно-штабна, матрична або проектна, СГО або центри керівництва кожною метою) здійснюється інноваційний процес на підприємстві?
5. За допомогою якого стилю, управління, з яким складок і співробітників, і за допомогою якого інструментарію буде досягнута мета?
Розроблення інноваційних стратегій на підприємстві базується на вирішенні такого комплексу завдань:
- розроблення стратегічних цілей;
- оцінювання можливостей і ресурсів підприємства для їхньої реалізації;
- аналіз тенденцій у маркетинговій діяльності й у науково-технічній сфері;
- визначення інноваційних стратегій з вибором альтернатив;
- підготовка детальних оперативних планів, програм, проектів і бюджетів;
- оцінювання діяльності підприємства з урахуванням установлених цілей і планів.
Проблематика стратегічного управління інноваціями не обмежується
винятково завданнями досягнення нових економічних науково-технічпих висот. Підприємство — живий організм, що постійно рухається, це первинна клітина, що зароджується, розвивається, структурується, переживає крах і зникає, проходячи свій органічно властивий йому життєвий цикл.
На стадіях життєдіяльності фірми можливі “кризові ситуації”. Поняття “криза” тісно пов'язане з поняттям “погроза існуванню”. Воно відбиває зміст негативних впливів внутрішнього і зовнішнього порядку, що призводять до припинення існування фірми.
Причини і мотиви кризових явищ можуть бути різноманітної природи:
- фінансування (занадто висока частка позичкового капіталу), постачання (втрата постачальників);
- виробництво (відсутність власних патентів, залежність від ліцензій);
- процес управління (негнучкий менеджмент);