2. Перспективна  орієнтація   і  раннє   розпізнавання   проблем розвитку. Плани орієнтовані в майбутнє і базуються на обґрунтованих прогнозах розвитку ситуації.

    3. Координація діяльності всіх учасників інновацій. Координація здійснюється як попереднє узгодження дій при підготовці планів і як узгоджена реакція на виникаючі перешкоди і проблеми при виконанні планів. У процесі планування інновацій використовуються такі основні форми координації: розпорядницька, ініціативна, програмна і бюджетна.

    4. Підготовка управлінських рішень. Плани являють собою най поширеніші в інноваційному менеджменті управлінські рішення. При їхньому підготуванні проводиться глибокий аналіз проблем, виконуються прогнози, досліджуються всі альтернативи і провадиться економічне обґрунтування найраціональнішого рішення

     5. Створення об'єктивної бази для ефективного контролю. Плани встановлюють бажаний або необхідний стан системи на визначений період часу. Плани дають змогу об'єктивно оцінювати діяльність підприємства шляхом порівняння фактичних значень параметрів із запланованими за принципом “факт— план”. --- ти контроль стає предметним, спрямованим на забезпечення ---- ОГО стану системи.

     6. Інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу.  Плани містять важливу для кожного учасника інформацію про цілі, прогнози, альтернативи, терміни, ресурси й адміністративні умови проведення інновацій.

    7.  Мотивація  учасників.  Успішне  виконання  планових  зав дань, як правило, є об'єктом особливого стимулювання і підставою  для взаємних розрахунків, що створює діючі мотиви для продуктивної і скоординованої діяльності всіх учасників.

    Плануванню інновацій властиві принципи, що встановлюють загальніправила розроблення й ефективного функціонування ці лей підсистеми в інноваційному менеджменті: єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку; наукової обґрунтованості й оптимальності рішень; домінування стратегічних аспектів; бюджетної збалансованості; комплексності, безпе --------. гнучкості й еластичності.

    Принцип наукової обґрунтованостіпланування реалізується в умовах, коли воно базується на врахуванні законів і тенденцій науково-технічного й економічного розвитку, враховує об'єктивні умови і специфічні риси конкретного інноваційного підприємства. Рішень наукової обґрунтованості планування й оптимальності прийняття рішень підвищується в міру розвитку теорії інноваційного менеджменту й удосконалення методів планування інновацій.

    Принцип домінування стратегічних об'єктів у плануванні випливає

 з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій і їхньої життєвої значущості для забезпечення конкурентоспроможності інноваційного підприємства.