Вивчення проблемних питань теми необхідно починати з усвідомлення сутності та стратегії фінансування інноваційної діяльності.

Фінанси будь-якого господарюючого суб'єкта, у тому числі її інноваційного, охоплюють грошові відносини цього суб'єкта з іншими господарюючими суб'єктами і банками з оплати науково технічної продукції, контрагентських робіт, постачань спецобладнання, Матеріалів і комплектуючих виробів, розрахунків з фундаторами, трудовим колективом і державними органами управління.

    Пригадайте, що в економіці ринкового типу система фінансування виконує дві дуже важливі функції - розподільну і контрольну. Зміст першої полягає в тому, щоб забезпечити кожного суб'єкта господарської діяльності необхідними йому фінансовими ресурсами. Суб'єктами фінансування виступають самостійні підприємства, інноваційні підприємства, інтегровані фінансово промислові структури, територіальні органи управління, нарешті, приватні особи. Усі вони в тій або іншій мірі беруть участь у відтворювальному процесі і формують кінцевий суспільний продукт. Розподільний процес, здійснюваний за допомогою фінансів, характеризується складністю і багатогранністю. Він безпосередньо пов'язаний із чинним цивільним законодавством, податковою системою, законодавством про банки і цінні папери, з іншими нормативними документами, що затверджуються на федеральному, територіальному і місцевому рівнях управління.  

    Контрольна функція фінансів зводиться до того, щоб сигналізувати про пропорції, що складаються, у розподілі коштів. Важливо, наскільки ефективно вони використовуються конкретним суб'єктом, що господарює. Аналіз практики вітчизняних і закордонних інноваційних підприємств показує, що від своєчасності й адресності розподілу фінансових ресурсів багато в чому залежить кінцевий результат будь-якої господарської діяльності і насамперед в інноваційній сфері.

    Вихідними принципами,на основі і з урахуванням яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

    а) чітка цільова орієнтація системи — її зв'язок із завданням Швидкого й ефективного впровадження інновацій;

    б)  логічність, обґрунтованість і юридична захищеність використовуваних прийомів і механізмів;

    в)  множинність джерел фінансування;

    г)  широта і комплексність системи, тобто охоплення максимально широкого кола технічних і технологічних новинок і напрямів їхнього практичного використання;

    ґ) адаптивність і гнучкість, що припускають постійне настроювання як усієї системи фінансування, так і її окремих елементів а умови зовнішнього середовища, що змінюються динамічно, з метою підтримки максимальної ефективності.

    Раціональна система фінансування завжди націлена на підвищення обсягу й