- законодавчі ( акти вищої сили: конституційні закони, укази Президента):
- підзаконні (урядові постанови, що включають і відомчі акти);
- локальні (акти індивідуального характеру, різноманітні цивільно-правові договори та адміністративні акти учасників інноваційної діяльності).
Центральне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності посідають правові аспекти охорони інтелектуально; власності під якими розуміється сукупність авторських і інших прав па результати цієї діяльності, що охороняються законодавчими актами держави. Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності становить інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців (окремої особистості або наукового колективу), що виступає в різноманітних формах:
- наукові відкриття і винаходи;
- результати НДДКР, технологічних і проектних робіт;
- зразки пової продукції, нової техніки і матеріалів, отримані процесі НДДКР, а також оригінальні науково-виробничі послуги;
- оригінальні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру, включаючи сферу маркетингу; нові технології, патенти і т. д.
Зміст і призначення правового регулювання інтелектуальної власності в широкому розумінні полягає в охороні і стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни. З огляду на різноманітність об'єктів інтелектуальної власності та вимог щодо їх охорони, правове регулювання поділяється на ряд самостійних функціональних сфер: авторське право, патентне право, комерційна таємниця.
Авторське право - це сукупність норм права, що регулюють правові відносини, пов'язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, літературних, художніх та інших творів розмножувати їх будь-якими методами і продавати.
Теоретичні передумови авторського права базуються на необхідності частки людства мати широкий доступ до всіх досягнень інтелектуальної творчої діяльності. У Загальній декларації прав людини прийнятій Генеральною Асамблеєю (ООН у 1943 р. авторські права віднесені то основних прав людини.
Термін “інтелектуальна власність” має різноманітні відтінки. Ми будемо використовувати визначення інтелектуальної власності, що містяться в Конвенції ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності). Права на інтелектуальну власність можна визначити як:
- авторські права на наукові, художні і літературні (включаючи програми, бази даних для ЕОМ) твори;
- права артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного або кабельного віщання;
- права на промислову власність (розглянемо пізніше);
- закриту інформацію, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау).