Бухгалтерський облік
64

курсом  НБУ на день зарахування валюти, але ті кошти, які вже були на рахунку на цей момент, не перераховуються у зв’язку із зміною курсу НБУ, тобто кожне надходження валюти має свою балансову вартість.

Виникає питання, за якою саме вартістю необхідно списувати валюту.Практично  використовують середню величину балансової вартості іноземної валюти, метод ФІФО (першим прийшов, першим пішов), метод ЛІФО (останнім прийшов, першим пішов).

У бухгалтерському обліку курсова різниця розглядається з точки зору П(С)БО №3 „Звіт про фінансові результати” ( в залежності від знаку (+ чи -) вона  відноситься на доходи або витрати) та П(С)БО№21 «Вплив змін валютних курсів». Згідно з п.4 П(С)БО№21 валютний курс- це встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних курсах валют. Відповідно до цього стандарту курсові різниці визначаються тільки для монетарних статей балансу.

Монетарні статті- це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошових коштів або їх еквівалентів.

Немонетарні статті- це інші статті, аніж монетарні статті балансу.

Курсові різниці для монетарних статей перераховуються як на дату розрахунків, так і на дату балансу. Для правильного ведення обліку необхідно класифікувати заборгованості:

-монетарні (рахунки №502, 504, 506, 602, 604, 606)

-немонетарні (рахунки №371, 681)

-змішані (рахунки №161, 163, 342, 362, 372-375, 377, 512, 52, 531, 532, 55, 612, 622, 632, 682- 685).

В бухгалтерському обліку необхідно розшифровувати вид активів або зобов’язань по кожному контракту, агенту. Позитивна курсова різниця зараховується в складі доходів (кредит рахунку№71), а негативна- у складі витрат (дебет рахунку №71)