Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її собівартість. Цей показник є одним із найбільш важливих в управлінні економічними параметрами господарства і показує зростання продуктивності праці, економії ресурсів та технічний  прогрес.

На основі даних про витрати на виробництві визначається виробнича собівартість продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) – це виробнича собівартість продукції, яка була виготовлена та реалізована протягом звітного періоду.

Виробничі витрати, що протягом звітного періоду були пов’язані  з не виготовленою та нереалізованою продукцією обліковуються відповідно, як стаття «Незавершене виробництво» та стаття «Готова продукція на складі».

Невиробничі або операційні витрати відносяться до витрат звітного періоду незалежно від ступеня реалізації продукції.

Схема обліку витрат звітного періоду та собівартості продукції:

1 – виробничі витрати

2 – собівартість продукції

3 – невиробничі витрати

4 – витрати періоду

5 – обліковується в балансі в складі активів та переводяться до складу витрат після реалізації

6 – обліковуються в звіті про фінансові результати як витрати поточного звітного періоду.

Групування витрат за статтями калькуляції.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості встановлюється підприємством самостійно.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення.