Аудит
56


ризику. Слід розрізняти аудиторський ризик і ризик для бізнесу аудиторської фірми. Ризик для бізнесу полягає в тому, що аудитор може зазнати невдачі через взаємини з клієнтом навіть якщо аудиторський висновок, наданий клієнту, справедливий.

Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор висловить невідповідну думку, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію [1].

Ризик аудиту має три складові [1]:

Властивий ризик - це ризик викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), який може бути суттєвим, окремо або разом з викривленням залишків на інших рахунках (або класів операцій), якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю.

Ризик контролю - це ризик того, що викривленню залишку на рахунку (або класу операцій), які могли б виникнути і які могли б бути суттєвими, окремо або разом із викривленнями залишків на інших рахунках (або класів операцій), не можна буде своєчасно запобігти (або виявити та виправити його) за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення - це ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими, окремо або разом з викривленнями залишків на інших рахунках (або класів операцій).

5.2 Модель визначення припустимого аудиторського ризику

Аудиторський ризик можна представити в вигляді моделі припустимого аудиторського ризику

ПАР = ВР х РК х РН,

де ПАР - припустимий аудиторський ризик (ступінь готовності аудитора визнати, що фінансова звітність може містити суттєві похибки після завершення аудиту і висловлення стандартного аудиторського висновку без обумовлень);

ВР - властивий ризик (ступінь очікування аудитором того, що існує похибка в сегменті, і що вона перевищує припустиму величи­ну до перевірки системи внутрігосподарського контролю);

РК - ризик контролю (ступінь очікування аудитором, що похибки в сегменті, які перевищують припустиму величину, не будуть попереджені або виявлені системою внутрішньогосподарського контролю);

РН - ризик невиявлення (ступінь готовності аудитора визнати, що аудиторські свідоцтва того або іншого сегмента не дозволять виявити похибки, які перевищують припустиму величину, якщо ці похибки мають місце).

Для визначення ПАР при плануванні аудиту можна використовувати один із двох шляхів.

1.         Аудитор передбачає, наприклад, що ВР = 80 %, РК = 50 %, РН= 10 % і тоді ПАР = 0,8 х 0,5 х 0,1 = 4 %.

Якщо аудитор прийшов до висновку, що рівень ПАР = 4 % задовольняє його і клієнта, то потенційний план перевірки можна вважати в якійсь мірі ефективним.

ПАР - це суб’єктивно встановлений рівень ризику. Бажаним є розумно низький рівень ПАР. Це залежить, по-перше, від того, до якого ступеня зовнішні користувачі покладаються на фінансову звітність; по-друге, наскільки вірогідне виникнення у клієнта фінансових труднощів після надання аудиторського висновку.

Якщо при високому ступені довіри до фінансової звітності в ній залишаються невиявленими значні похибки, то це може призвести до великих втрат для користувачів. Витрати на додаткові свідоцтва виправдаються тим, що без цього користувачі зазнають збитків через суттєві похибки у звітності.

Якщо після завершення аудиту клієнт вимушений заявити про свою неплатоспроможність або він несе значні втрати, то в аудитора зростає необхідність захищати якість аудиту.