Аудит
57


Аудитор повинен дослідити й оцінити всі чинники, що впливають на рівень довіри зовнішніх користувачів до фінансової звітності (масштаби бізнесу, характер і суми зобов’язань) та вірогідність фінансового краху клієнта після завершення аудиту (стан ліквідності, збитки попередніх періодів, компетентність менеджерів). На підставі таких досліджень аудитор гіпотетично і суб’єктивно встановлює ПАР.

При цьому слід пам’ятати, що аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому випадку ризик контролю зводиться до нуля (РК = 0), а це означає, що і припустимий аудиторський ризик дорівнюватиме нулю, чого не може бути.

Аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення помилок (РН > 50 %) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю.

Аудиторська перевірка вважається проведеною на належному рівні, якщо аудитор встановить низький ризик невиявлення (РН = 1 %) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.

У процесі перевірки, отримуючи додаткову інформацію про клієнта, аудитор може змінити свою оцінку ПАР.

Більшість аудиторських фірм не намагаються вираховувати чис­лові значення загального аудиторського ризику, а визначають його як “високий”, “середній”, “низький”. Загальним інструментом при цьому виступають анкети ризику аудиту та детальна інформація про клієнта, що використовується при оцінці аудиторського ризику.

5.3 Властивий ризик

Властивий ризик обернено пропорційний ризику невиявлення і прямо пропорційний кількості свідоцтв. Включення властивого ризику в модель аудиторського ризику - один з важливих аспектів аудиту. Це передбачає, що аудитори повинні прагнути з’ясувати, в яких розділах фінансової звітності похибки найбільш або найменш вірогідні. Ця інформація визначає загальну кількість свідоцтв та те, яким чином розподілить аудитор свою діяльність по збору свідоцтв між окремими сегментами аудиту. Оцінюючи властивий ризик, аудитор повинен врахувати ряд чинників:

ü  характер бізнесу клієнта. Наприклад, вірогідність повернення позик у малого позикового товариства (кредитної спілки) менша, ніж у банку;

ü  чесність адміністрації. Коли адміністрації бракує чесності, вірогідність суттєвих похибок у фінансовій звітності збільшується;

ü  мотиви поведінки клієнта. Якщо адміністрація отримує премію у вигляді відсотка від суми прибутку, то не виключена тенденція до її завищення;

ü  результати попереднього аудиту. Вірогідність того, що похибки, виявлені в попередні роки, зустрінуться і в звітному році. Це пояснюється системністю помилок;

ü  первісний та повторний аудит. При проведенні аудиту вперше рівень властивого ризику більший, ніж при повторному аудиті;

ü  взаємопов’язані сторони. Вірогідність того, що операції з взаємопов’язаними сторонами відображені в звітності неправильно, вища;

ü  нетрадиційні операції. Вірогідність похибок при їх відображенні збільшується;

ü  професіоналізм, що необхідний для правильного запису сальдо рахунків. Наприклад, розрахунок сумнівних боргів, суми застарілих товарних запасів;

ü  вірогідність привласнення активів клієнта. При наявності зростання можливості привласнення грошей, товарів властивий ризик збільшується.

Аудитор повинен оцінити всі чинники властивого ризику і вирішити, який є найбільш важливим для конкретного сегмента аудиту. Незважаючи на те, що не існує точних правил для визначення властивого ризику, аудитори консервативні і встановлюють його рівень значно більше 50 %.