запити відповідних співробітників). Однак аудиторський доказ, отриманий за допомогою таких тестів контролю, як спостереження, стосується лише моменту часу здійснення цієї процедури. Отже, аудитор може вирішити доповнити цими процедурами інші тести контролю, які можуть надати аудиторський доказ щодо інших періодів.

Визначаючи відповідні аудиторські докази для підтвердження висновків щодо ризику контролю, аудитор може розглянути аудиторські докази, отримані під час попередніх аудиторських перевірок. Якщо здійснення завдання триватиме, аудитор буде обізнаний із системами бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю внаслідок попередньо проведеної роботи, але йому треба поновлювати отримані знання й розглянути необхідність отримання додаткових аудиторських доказів щодо будь-яких змін у системі контролю. Перш ніж покладатися на процедури, виконані в ході попередніх аудиторських перевірок, аудитор повинен одержати аудиторські докази, що підкріплюють цю довіру. Аудитор повинен одержати аудиторські докази щодо характеру, часу та обсягу будь-яких змін у системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб’єкта господарювання, що відбулися з моменту виконання цих процедур, та після отримання доказів оцінити їх вплив на довіру аудитора. Що більше часу проходить з моменту виконання таких процедур, то меншою буде впевненість у них.

Аудитор повинен розглянути здійснення заходів внутрішнього контролю протягом усього періоду. Якщо в різний час протягом періоду застосовувалися засоби контролю, які значно відрізнялись один від одного, аудитор повинен окремо розглянути кожний захід. Якщо здійснення заходів контролю припинялося в окремий період, то це вимагає окремого розгляду характеру, строків і обсягу аудиторських процедур, необхідних для операцій та інших подій цього періоду.

Аудитор може вирішити провести кілька тестів контролю під час проміжного відвідування суб’єкта господарювання до закінчення звітного періоду. Однак аудитор не може покладатися на результати таких тестів без урахування потреби одержати додаткові докази стосовно частини звітного періоду, що залишилися. При цьому слід розглянути:

ü  результати проміжних тестів;

ü  тривалість періоду, що залишився;

ü  чи відбулися зміни в системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю протягом періоду, що залишився;

ü  характер і суму операцій та інших подій, а також відповідних залишків на рахунках;

ü  середовище контролю, особливо наглядові заходи, процедури перевірки по суті, що їх аудитор планує провести.

Остаточна оцінка ризику контролю

До завершення аудиторської перевірки, керуючись результатами процедур по суті та іншими отриманими аудиторськими доказами, аудитор повинен розглянути підтвердження оцінки ризику контролю.

5.5 Ризик невиявлення помилок

Ризик невиявлення помилок - це та частка похибок при проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при тих системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта, що склалися на момент проведення аудиту. Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення необхідно зібрати більшу кількість аудиторських свідоцтв. Якщо аудитор готовий взяти на себе більший ризик, то аудиторських свідоцтв вимагається менше. У цьому випадку ефективність виявлення помилок залежить від аудитора і він несе відповідальність за виконання відповідних процедур зі збору інформації щодо достовірності фінансової звітності. Ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть у тих випадках, коли аудитор досліджує 100 % залишків за рахунками бухгалтерського обліку або класами операцій, оскільки аудитор може