2.   перевірка інформації про угоди. Цей етап припускає перевірку таких даних: мотивація угоди, ступінь інформованості учасників угоди, типовість умов фінансування, достатність часу експозиції об’єкта, наявність спеціальних умов продажу;

3.   порівняння кожного об’єкта-аналога з об’єктом оцінки і внесення поправок у ціни продажів порівнянних об’єктів.

4.   узгодження скоректованих цін об’єктів-аналогів і розрахунок остаточної величини ринкової вартості об’єкта нерухомості.

Метод валового рентного мультиплікатора.

Валовий рентний мультиплікатор – це відношення продажної ціни об’єкта до потенційного або дійсного валового доходу (ПВД), що отриманий від експлуатації об’єкта нерухомості.     ВРМ = ПВД / Цаналога

Застосування методу здійснюється в такій послідовності:

1.   підраховується ринковий рентний доход від об’єкта нерухомості, що оцінюється;

2.   розраховується валовий рентний мультиплікатор для об’єктів-аналогів;

3.   розраховується ймовірна вартість об’єкта оцінки за формулою:

Вон = ПВДон * ВРМ

Валовий рентний мультиплікатор не коректують на відмінності між об’єктом оцінки та порівнянними об’єктами, тому що в основу його розрахунку покладено фактичні орендні платежі та продажні ціни, в яких уже враховані такі відмінності.

Тема 7. Оцінка ринкової вартості машин та обладнання

1.   Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання.

2.   Класифікація й ідентифікація машин та обладнання.

3.   Вплив зносу на вартість машин та обладнання.

4.   Методичні особливості оцінки машин та обладнання.

1. Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єкта нерухомості (будинків і споруд), вони не пов’язані жорстко з землею і можуть бути переміщені (відкріплені від нерухомості) без нанесення непоправної фізичної шкоди як їм самим, так і нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями. Тому, приступаючи до оцінки, слід визначитися з первинним об’єктом оцінки. 

  Звичайно, для цього використовують інвентарний об’єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдям, що відносяться до нього.

Залежно від цілей, мотивів і масштабів оціночних робіт первинним об’єктом оцінки можуть виступати не тільки окремі інвентарні одиниці, виявлені та взяті на облік у процесі останньої інвентаризації майна чи безпосередньо в ході так званої роздрібної оцінки (розсипом), але й тим чи іншим способом скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка), а також виробничо-технологічні комплекси взаємопов’язаних машин та обладнання (системна оцінка).

Таким чином, об’єктом оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства можуть бути:

1.   машинний чи верстатний парк підприємства в цілому чи його структурних підрозділів (філій, цехів. дільниць тощо);