Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства. Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства.
У процесі оцінки нематеріальних активів використовують загальноприйняті підходи: доходний, витратний і порівняльний.
Вибір того чи іншого підходу до оцінки суттєво залежить від виду та характеру нематеріального активу, стабільності та природи доходу, що генерується з його допомогою, можливості його комерційного використання.
В оцінці нематеріальних активів доходному підходу належить особливе місце як такому, що найбільше вірогідно відбиває дійсну цінність нематеріальних активів і ті майбутні вигоди, що одержить власник від володіння ними.
Під майбутніми вигодами від застосування нематеріальних активів розуміють майбутні надходження чистого прибутку (грошового потоку), створюваного безпосередньо даними активами.
Методи доходного підходу щодо оцінки нематеріальних активів за математичним апаратом, що застосовується, поділяють на:
- методи дисконтова них грошових потоків
- методи прямої капіталізації прибутку.
За способом виділення економічного ефекту методи доходного підходу щодо оцінки нематеріальних активів поділяють на:
1.методи, засновані на виділенні реального економічного ефекту
2.методи, засновані на синтетичній побудові економічного ефекту.
Групування методів оцінки нематеріальних активів за способом виділення економічного ефекту ґрунтується на тому, що в процесі оцінки важливою проблемою є необхідність виділення із грошового потоку, що створюється бізнесом, тієї частини, яку дійсно можна вважати результатом використання саме нематеріального активу.
Згідно першого напрямку доцільно визначати реальний економічний ефект, що створюється завдяки використанню нематеріального активу.
Основними джерелами отримання такого ефекту можуть бути:
- надлишковий прибуток, що створюється завдяки нематеріальним активам, які не відображені у фінансовій звітності, але використання яких забезпечує дохідність на активи і на власний капітал вище за середньо ринковий рівень
- реальні ліцензійні платежі, що надходять право власнику за ліцензійними угодами на дозвіл використовувати, наприклад, торгову марку або товарний знак
- перевага в ціні одиниці продукції, що випускається та реалізується з використанням об’єкта оцінки
- виграш в собівартості продукції за рахунок економії на умовно-змінних або умовно-постійних витратах
- перевага в обсязі реалізації продукції.
В даній групі використовують наступні методи:
1.1. метод надлишкового прибутку застосовується для оцінки гудволу і передбачає виконання операцій у такій послідовності:
1) визначення ринкової вартості всіх активів (або власного капіталу) підприємства.
2) розрахунок скоректованого на нетипові доходи та витрати фактичного чистого прибутку, що отримується за рахунок сумарних історичних інвестиційних витрат на придбання (створення) всіх активів (або використання власного капіталу)
3) визначення середньо ринкової доходності на активи або власний капітал.
4) розрахунок нормалізованого (очікуваного) прибутку підприємства за умов середньо ринкової доходності активів (власного капіталу).