а) проведення заходів по реалізації концепцій ЗЕД України на регіональному рівні;
б) розробка в межах своєї компетенції відповідних нормативно-правових документів;
в) здійснення контролю за виконанням національного законодавства, митного законодавства, антимонопольного законодавства на регіональному рівні;
г) проведення реєстрації суб’єктів ЗЕД;
д) підписання міжнародних угод про господарське співробітництво в межах своєї компетенції.
4.3. Недержавне регулювання ЗЕД України.
Недержавне регулювання ЗЕД України відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на регламентацію ЗЕД України. Основні форми недержавного регулювання ЗЕД України наступні:
1. Міжнародні організації (наприклад, ООН).
2. Міжнародні господарські організації (наприклад, ОПЕК).
3. Міжнародні господарські (акціонерні) товариства.
4. Міжнародні біржі:
– валютні;
– товарні;
– фондові.
5. Міжнародні аукціони.
6. Міжнародні торги (тендери):
– відкриті торги – в них беруть участь всі бажаючі;
– закриті торги – в них беруть участь за спеціальними запрошеннями.
Принципова відмінність між міжнародними біржами і міжнародними аукціонами з одного боку, та міжнародними торгами з іншого полягає в тому, що організаторами перших виступають продавці, а організаторами других – покупці.
7. Міжнародні (господарські, зовнішньоекономічні, зовнішньоторговельні) контракти – регулюють здійснення ЗЕД між національними господарськими суб’єктами та їх іноземними контрагентами шляхом розробки та прийняття відповідних взаємних прав та зобов’язань.
4.4. Режими регулювання ЗЕД України.
В Україні застосовується три режимирегулювання ЗЕД.
1. Національний режим регулювання ЗЕД – передбачає, що до іноземних суб’єктів при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій на території нашої держави застосовується відповідне національне законодавство у повному обсязі.
2. Режим найбільшого сприяння – передбачає, що для окремих іноземних суб’єктів встановлюють пільги при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій на території нашої країни.