–    офіційне найменування суб’єкта ЗЕД та номер його свідоцтва учасника ЗЕД;

–    найменування та код товару (товарів);

–    назва країни (країн), з якої товар імпортується (чи до якої експортується);

–    кількість або вартість товару;

–    назва митниці;

–    повні адреси контрагентів;

–    вид угоди;

–    валюта платежу тощо.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії видається подавцю заявки у 30-денний строк від дня її реєстрації. У різних країнах та щодо різних товарів питання надання ліцензії вирішується по різному:

-     в одних випадках ліцензію отримує той, хто подав заявку раніше;

-     в інших – той, хто відповідає певним вимогам (наприклад, позитивний платіжний баланс за попередній фінансовий рік).

За видачу ліцензії стягується державний збір. Рішення про відмову у видачі ліцензії надсилається у письмовій формі.

Копія ліцензії, яку отримує суб’єкт ЗЕД, додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску через митницю вантажів, що підпадають під режим ліцензування та квотування. У свою чергу, органи митного контролю протягом трьох робочих днів надсилають до уповноваженого органу (Міністерства економіки) повідомлення про проходження через митний кордон цих товарів.

В Україні рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів і термінів дії режиму по кожному з них.

5.3. Інші тарифні засоби регулювання ЗЕД.

Окрім кількісних обмежень також для регулювання зовнішньоекономічних операцій можуть застосовуватися наступні нетарифні методи.

А. Антидемпінг – метод нетарифних обмежень імпорту товарів, щодо яких застосовується демпінг. Під демпінгом розуміють продаж товару за ціною, нижчою від тієї, за яку він продається в країні експорту.

З метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції у відповідь на дії іноземних торговців, що у країні імпорту вважаються демпінгом, може стягуватись антидемпінгове мито.

Б. Технічні бар’єри – непрямий метод обмеження імпорту, що передбачає заборону ввезення на територію країни товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не відповідають національним та міжнародним стандартам, галузевим нормам, технічним вимогам. Основними видами технічних бар’єрів є вимога сертифікації імпортованих товарів.

В. Заборона окремих видів експорту та імпорту (ембарго). В Україні забороняється експорт предметів, що становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу і імпорт або транзит товарів, які завдають шкоду здоров’ю, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації. Забороняється також експорт та імпорт товарів, які